Блог

В цей день лікар зняв післяопераційні ортези і вона пішла іншою ходою.
Попереду були два місяці реабілітації.
Щодня з нею займались надзвичайні люди. Водії по-доброму називали її "малая", а фізіотерапевти під час занятть вмикали пісню, яку вона замовляла ("О, боже, какой мужчина"))).
На моїх очах відбувалось диво!
Навіть сьогодні, коли ми збирались з Камілою до школи, взуваючи нові туфлі, ми знову згадали Олександра Васильовича.
І так щодня.
Це вже назавжди.