Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи

Ілля Карпов, бієць АТО

Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, в.о. заступника головного лікаря з лікувальної справи (начальника медичної служби)
26 Березня 2018
632

1. Життя до…

Я жив своєю мрією побудувати життя з достатком та досягав своєї мети, як й багато хто, навчаючись, працюючи, піклуючись про близьких мені людей, переживаючи та долаючи різні труднощі на шляху, що є в багатьох в нашій країні.

Вивчився, працював, любив, взагалі - жив…

В 2014 році, коли почалася війна, я знаходився на Майдані та пішов добровольцем до Національної гвардії України, так як  дитинства вважав боргом захищати свою землю.

2. Війна.

Війна – страшне слово, але саме там я побачив справжню підтримку зовсім незнайомих мені людей, цю людську силу, яка дає зрозуміти, що ти тут для благих справ, що ти вчинив вірно, ризикуючи життям, що люди там – на мирній території – потребують на тебе, що діти не будуть бачити цього страшного та болісного дійства, яким є сама війна…

3. Усвідомлення.

Коли я почав приходити до тями, то нічого не пам`ятав, окрім того, що десь йдуть бойові дії, що постраждав там. Я не впізнавав рідних на початку. Пізніше, коли стало легше, постійно перепитував про своїх побратимів. Здавалося, що я просто захворів і скоро випишуть, все буде як раніше. Через деякий час, через лікарів та, напевно, біль, який я відчував, почав розуміти, що отримані травми змінять моє життя…

4. Шлях до Нодусу.

Я перебував в комі порядком 10 днів, був прооперований, пролежав в реанімаціях трьох різних лікарень в різніх містах. Лікарі давали рекомендації, що тільки лікування в Ізраїлі мене врятує…Завдяки волонтерам я потрапив на огляд до Олександра Васильовича Кулика в Нодус.

5. Реабілітація та мотивація.

Заняття з реабілітації давалися дуже складно. Я зовсім не ходив, пересувався спочатку лежачи на каталці, пізніше – в інвалідному возику. Я дуже часто відчував сильний біль. Моя поведінка через тяжку черепно-мозкову травму була дуже поганою. Я нібито народився заново: капризи, грубість, неадекватну поведінку терпіли всі (за 3 місяці змінилося 7 доглядальниць бо не витримували). Занять було дуже багато щодня, вони сильно вимотували, але всередині я розумів, що повинен ходити, що все налагодиться з моїм здоров`ям та ноги будуть слухатися. Я знаходив мотивацію, в першу чергу, в тому, що вижив, та мені допомагало  багато людей: родичі, волонтери, лікарі, персонал Нодусу, що все це не дарма і я не можу підвести їх. В мене вірили!

6.  Послання іншим.

Хочу побажати людям з проблемою втрати здоров`я, в першу чергу, не здаватися, не падати духом, та завжди пам`ятати, що все залежить від нас самих, яке рішення приймемо для себе всередині. Також, не забувати, що ми потрібні іншим і в майбутньому все налагодиться, тяжкою працею з болем, яким би він не був. Ми зобов`язані всім, в тому числі і собі, показувати приклад мужності та терпіння для досягнення мети бути здоровим. Тому що здоров`я є нашим майбутнім!



Останнi статтi

Ілля Карпов, бієць АТО
632 26 Березня 2018


Про віру
306 23 Січня 2018


Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, в.о. заступника головного лікаря з лікувальної справи (начальника медичної служби)


Олександр Васильович Кулик
Заслужений лікар України, нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру

Категорії
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців