Двадцятисемирічний інспектор поліції Одеської області, Олександр Т., під час виконання службових обов`язків в серпні 2017 року, отримав важкі травми при ДТП: тяжку ЗЧМТ, забій ГМ з порушенням свідомості по типу кома 2. ДАП, ЗТГК: забій ребер, серця. Забійна рана тім`яної ділянки голови. Забій лівого колінного суглобу. Травматичний шок І ст.

Первинне лікування проходив за місцем проживання. Далі, був консультований директором НПЦНР "Нодус" та у вересні місяці госпіталізований для  проходження спеціалізованого реабілітаційного лікування. 

Олександр проходив стаціонарний курс спеціалізованого нейрореабілітаційного лікування

згідно розробленої індивідуальної програми реабілітації. Основою ІПР було використання наступного протоколу:

- Сеанс для активно-пасивної реабілітації нижніх та верхніх кінцівок (THERA-vital);

- Апаратна вертикалізація на вертикалізаційній платформі з оцінкою параметрів основних систем;

- Нейроелектроміостимуляція, електроди вуглецеві;

- Лікувальна ритмічна транскраніальна та трансвертибральна магнітна стимуляція;

- Електрична стимуляція серединих нервів ("Нейрософт") (стовбур, кора головного мозку);

- Нейроакустичне програмування;

- Сеанс мануальної терапії;

- ЛФК з елементами мануальної терапії;

- Кінезіотерапія на системі S-E-T;  

- Вертикалізаційне заняття з Balance TR;

- СPM терапія Kinetek Br;

- СPM терапія Kinetek PF;

- Фізіотерапевтична процедура. Магніт. BTL;

- Сеанс дарсонвалізації;

- Електрофорез, процедура.

В ході лікування та обстеження було виконана операція: постановка гастростомічної трубки.

Пацієнт достроково завершив стаціонарний курс лікування з виразною позитивною динамікою:

-відновлено рівень свідомості з І стадії (вегетативний статус) до ІІБ (гіперкінетичний мутизм) з наближенням до ІІІБ (гіперкінетичний мутизм з емоційними реакціями) стадії за Доброхотовою Т.А.;

-пацієнт деканульований, відновлено адекватне дихання через верхні дихальні шляхи;

-відновлено активні рухи в лівих кінцівках; 

-збільшено об'єм активних та пасивних рухів в кінцівках за допомогою використання індивідуальних ортезів;

-пацієнт повністю адаптований до тривалого перебування у вертикальному положенні без 

гемодинамічних порушень та вегетативних реакцій;

-досягнуто регресу псевдобульбарного синдрому: відновлено годування через рот;

- вилікувано посттравматичний двохсторонній гідроторакс та  дифузний слизисто-гнійний ендобронхіт.