Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи
Інтерв'ю з лікарем вищої категорії, к.мед.н. Деряпою Іриною Валентинівною

Інтерв'ю з лікарем вищої категорії, к.мед.н. Деряпою Іриною Валентинівною

7 Вересня 2017
7944

Сьогодні маю можливість взяти інтерв’ю у кандидата медичних наук, лікаря вищої категорії, лауреата нагороди ім. Н.Пільман «За внесок у розвиток дитячої офтальмології в Україні» - Деряпи Ірини Валентинівни, яка розповість про свою професійну діяльнісь, проблеми та міфи, які існують на сьогоднішній день в офтальмології, дасть поради як надовго зберегти хороший зір.

Вельмишановна Ірино Валентинівно, розкажіть, будь ласка, коротко про себе: освіта, досвід роботи.

Після закінчення медичного університету працювала асистентом кафедри інституту удосконалення лікарів в Запоріжжі, там же захистила  кандидатську дисертацію. Згодом за запрошенням головного лікаря  клініки «Ексимер», створила дитяче відділення в цій клініці (оскільки я і дитячий і дорослий лікар). І разом з ними прийшла в клініку «Новий Зір», де працювала з самого початку. На сьогоднішній день я вже працюю в своїй клініці («Палац Зору» прим. автора).

У мене вища категорія по дитячій і по дорослій офтальмології, більше 40-ка публікацій на різні теми, один винахід.

Нагорода ім. Н.А. Пільман «За внесок у розвиток дитячої офтальмології України».

Маю два сертифікати GCP (Good Clinical Practice 2010, 2013) - це європейські сертифікати, які свідчать що все що я роблю – відповідає міжнародним стандартам. Брала участь у дослідженнях препаратів, була і головним дослідником і співдослідником в офтальмологічних дослідженнях у дітей та дорослих.

Постійно беру участь у конгресах європейських та світових. Є членом експертної ради країн СНГ по захворюваннях переднього відрізку ока (дві людини з України входять в цю експертну раду).

Які зміни відбулися за останній час у Вашій професійній діяльності?  Накільки відомо, нині Ви працюєте уже у власній клініці «Палац Зору».

Про це розповіла у своїй біографії. Якщо детальніше, то в Запоріжжі я вже протягом 10 років консультую пацієнтів у медичному центрі. Тісно співпарцюємо з офтальмохірургічною клінікою «Новий Зір», куди направляємо пацієнтів при необхідності хірургічного втручання.

А з якими проблемами зустрічаєтесь у роботі?

Існує дуже багато міфів, наприклад, люди впевнені, що окуляри не потрібні. Якщо зір поганий, то нехай він буде поганим, а якщо одягнеш окуляри - це «милиці» для очей. Тобто це та проблема, яка існує вже десятиліття. Підходи в світовій медицині  є абсолютно протилежними, там вже давно всім відомо, що очі повинні працювати на максимумі своїх зусиль. За кордоном, якщо лікар не випише дитині окуляри чи лінзи при короткозорості, щоб забезпечити 100% зір – він лікарем працювати не буде. У нас все по старинці: око повинне саме працювати, примружуйся-приглядайся, але ні в якому разі не одягай окуляри.

Те що дітям з самого маленького віку можна лінзи, багато теж чують вперше. В нас в країні 0,6% населення носять лінзи, в Росії – 2,5%, в Європі - 12-14%, в США - 16% і 20% населення Японії користуються контактними лінзами. Тобто у нас теж все покрито міфами і легендами: лінзи носити не можна, це шкідливо. Багато лікарів кажуть, що їм ще в інституті років так 25-30 тому говорили, що лінзи – це погано. Зрозуміло, адже в той час лінзи високої якості в Україні були недоступними.

Знову звертаються люди з жахливим запущеним конюктивітом, тому що промивали очі сечею. Саме так, в наші дні, можу показати навіть фотографії. Нам доводиться працювати з набряками та з незрозумілими інфекціями отриманими в результаті такого методу лікування.Ось такий міф теж існує на сьогоднішній день.

В наш час стикаємося з тим, що люди ніколи в житті не міряли внутрішньоочного тиску. Тихо сліпнули через глаукому, але ніколи не міряли внутрішньоочний тиск.

Самі собі купують окуляри  на різноманітних «розкладках», на базарах, не зрозуміло на основі чого  і хто продавав їм ці окуляри без рецептів. Потім звертаються з головними болями, високим внутрішньоочним тиском, глаукомою. Люди звертаются не до лікарів, а самі собі підбирають окуляри. Хоча в оптиці їх можна підібрати, але я вважаю що людям після сорока, зобов’язані вимірювати внутрішньоочний тиск, а це роблять, на жаль, не завжди. Пропускається глаукома, запускається до пізньої стадії макулодистрофія, люди звертаються до лікаря коли починають розуміти, що проблема не в окулярах, а часто буває вже занадто пізно.

Що стосується дітей, то для багатьох батьків при обстеження перед першим класом є сюрпризом, що дитина погано бачить на одне око. Дитина не обманювала, просто з народження погано бачила, але не знала, що буває по іншому, для неї це звичайний стан. Батьки дивуються, що існує проблема зору, а дитина не жаліється – вона іншого стану не знає.

Дітей дуже важливо один раз на рік перевіряти у офтальмолога, як дошкільнят так і школярів.

Що на Вашу думку включає в себе поняття «хороший лікар»?

Знаєте в медицині як і в програмуванні знання потрібно постійно «апгрейдити», лікар зобов’язаний слідкувати за тим, що відбувається в світовій медицині, лікар зобов’язаний хоча б на середньому рівні знати англійську мову, тому що дуже багато нового публікується і друкується тільки на англійській. Тому крім вітчизняних журналів, які до речі почали передруковувати цікаві зарубіжні статті, потрібно переглядати зарубіжні видання, тим більше що багато з них можна отримувати безкоштовно, на приклад, я отримую щомісяця Європейський офтальмологічний журнал абсолютно безкоштовно, таким чином Європа допомагає нашим лікарям бути в курсі всього, що відбувається в світі. Я вважаю, що лікар зобов’язаний за цим слідкувати і читати, тому що медицина не стоїть на місці, потрібно оновлювати знання. В іншому випадку лікар не буде йти в ногу з часом, а використовуватиме знання двадцятирічної давності. Ми ж не їздимо на автомобілях двадцятирічної давності, не користуємося комп’ютерами двадцятирічної давності так само і знання теж потрібно  постійно онвлювати.

Ну і звичайно, до кожного пацієнта потрібно відноситися як до найближчого родича.

З якими проблемами до Вас звертаються найчастіше? Які хвороби зору найпоширеніші в наш час?

В зимовий період часто звертаються з кон’юктивітами, зараз епідемія вірусних кон’юктивітів. А взагалі, - це зниження зору, короткозорість, далекозорість, астегматизм, катаракта, макулодистрофія, глаукома, у дітей – це амбліопія (коли раптом батьки дізнаються, що одне око не бачить), косоокість. Косоокість потрібно діагностувати до того як вона виникла, точніше схильність до неї, а не тоді коли проблема вже існує.

Зниження зору пов’язано з віком?

Ні, з віком ми всі стаємо далекозорими для близі, це природній процес. Якщо з віком змінюється структура шкіри, структура хрящів, то і далекозорість для близі з віком є природнім процесом. Якщо людина короткозора то міфом є вважати, що з віком ця короткозорість пройде. Якщо людина погано бачила на далеку відстань, вона і буде продовжувати погано бачити.

Що б ви порадили, як зберегти хороший зір? Від чого він залежить? Що потрібно робити кожного дня?

За останні 20 років кількість короткозорих людей у світі збільшилась вдічі! Ми не зберігаємо зір, тому що з раннього віку користуємося мобільними, електронними гаджетами, комп’ютерами і т.д.. На сьогоднішній день в Єропі 40% випускників шкіл є короткозорими, в азіатських країнах - від 80 до 90%. Двадцять років тому ця цифра була рівно вдвічі меншою. Я часто літаю і бачу як протягом 3-4-х годинного перельоту маленьким дітям батьки дають планшети або мобільні телефони гратися чи дивитися мультфільми. Така дитина буде 100% короткозорою, тому що очі дитини не призначені для такого навантаження.

За комп’ютером те саме, раніше існували стандарти: доросла людина не може проводити за комп’ютером більше 4 годин на день. Ці чотири години розбивалися на інтервали: через кожну годину – 15 хвилинна перерва. Зараз таких норм не існує. Тому очі втомлюються, тому очі болять, тому зір у молодих людей може знижуватися, через неадекватні зорові навантаження може розвиватися і прогресувати короткозорість.

Декілька разів зустрічалася з порушенням світловідчуття у молодих дівчат, які сідали на жорстку дієту, ставали вегетаріанцями. Тобто оранізму не вистачає поживних речовин і починаються проблеми з очима. Потрібно тисячу разів подумати перед тим як радикально змінювати свій спосіб життя і харчування.

Якщо говорити про сучасну медицину в цілому, які проблеми Ви бачите на сьогоднішній день?

Я бачу, що сучасна медицина, зокрема офтальмологія – це просто фантастика! Ще 15 років тому у нас не було того, що ми маємо зараз. Вам, мабуть, відомо, що ексимерний лазер визнано одним з провідних відкриттів минулого тисячоліття. Існує фемтосекундний лазер, який сподіваюся скоро з’явиться і в Україні, він дозволяє робити максимально точно лазерні корекції. Більше того він використовується в світі і для хірургії катаркти, людське втручання в око зведено до мінімуму.

На мій погляд, за допомогою нових методів лікування, в офтальмології зокрема, можна повернути зір тим людям, яким ще 10 років тому це здавалося неможливим. З’явилися фармакологічні способи лікування макулодистрофії. Я вважаю основною проблемою в наш час фінансові можливості людей, а офтальмологія в Україна - на найвищому рівні. Дещо не вистачає знань в області консервативної офтальмології , дещо по - старинці працюємо в плані дитячої офтальмології, тут потрібно більше орієнтуватися на міжнародні стандарти, а офтальмохірургія в Україні - на рівні найвищих стандартів. В нас чудові офтальмохірурги і є все необхідне обладнання для того, щоб виконувати найскладніші хірургічні втручання.

Вас, як надзвичайно досвідченого і зрілого фахівця, що вже багато років підряд передає свої вміння та досвід молодим колегам, влаштовує рівень самовизначення, вмотивованості та цілеспрямованості  спеціалістів, що закінчують медичні Виші і розпочинають професійну діяльність на користь пацієнту?

Більшість закінчує медичний інститут не маючи планів працювати в медицині. Вони з самого початку говорять, що плануєть стати медичними представниками, працювати у фармації, робити бізнес на парамедичних проблемах…

Робота лікаря – це подвижництво. Тобто якщо ти хочеш бути класним лікарем в тебе повинні бути інші джерела фінансування. Потрібно дуже багато працювати, дуже багато розвиватися і при тому розуміти, що як мінімум перші 10 років ти не отримаєш ніяку фінансову віддачу. Це – подвижництво, далеко не всі до цього готові.

Додати коментар
Останнi статтi

Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), лікар ФРМ, кандидат медичних наук, заступник директора-медичний директор


Олександр Васильович Кулик
Заслужений лікар України, доктор медичних наук, нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, лікар ФРМ, директор центру

Категорії
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців
Постковідна
нейропсихологічна реабілітація
УВАГА!
Відвідувачам та пацієнтам!