Дорогі, любі наші Жінки! Кожен день для Вас ми намагаємося зробити святом, але сьогодні особливо хочемо, аби Ви відчували весну!

«Дорогі матері, вірні подруги наші і сестри!
Із гарячого серця дістаю ці бентежні слова,
Щоб ніякі сніги не змогли ваших доль перемести,
Щоб святими повік залишалися ваші права.

Ви з правічних рабинь піднялись до богинь феєрично.
Ви із грішниць прийшли і відкрили цнотливості храм.
І якщо ми живі на землі цій скупій романтично, – 
То всі наші вітання і зичення й порухи – вам.

Ви щодня на ногах, вам би добре згодилися й крила,
Бо  жіночі діла не під силу й для нас, для мужчин.
Ваша праця-снага світ увесь золотий покорила.
А ще ж є дитсадок, перукарня, садок, магазин…

Вдома в кожен куток заглянути ви завше повинні
І накрити на стіл, щоб і смачно й корисно було.
І для рідних своїх поцілунки роздати малинні,
Щоб не тільки в світлицях, а й у душах весняно цвіло.

Чим же вас, дорогі, в ці святкові хвилини вітати
За  жагу вашу й шал, за одвічно цілющі пісні?
Накривати столи, як це робите завше на свято
Чи піти у світанки, що встають  і подібні весні.
Там – початок доріг, що нас вабить  згоріть до останку.
Там – заквітчані сни і в зіницях мрійливий туман.
Будьте вічно такі, чарівливі мої полісянки!
Я вклоняюся вам, вічна книга і зоряний лан!

Я прошу у небес і бажаю усім поіменно
Молодих поривань і дзвінких солов’їних пісень.
Хай кохається вам і працюється творчо, натхненно
І завжди голубіє над планетою вашою день!
Хай не знаєте зрад, хай наруга, неправда минає
І ведеться Ваш рід в незбагненно далекі віки!
Торжествуйте, цвітіть, ніби квіти живлючого раю,
Незрівнянні, жадані, наші ніжні і славні жінки!

Василь Кулик»