Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи

Ідентифікація власної особистості

Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи
7 Вересня 2017
361

В маслиновім гаю, поважною ходою,
Хвилясті одяги нап’явши ябияк,
Снують філософи, лише один закляк
На місці, думкою охоплений новою.

Стоїть мов статуя. Комашка бородою
Повзе гостинною, і передражник-шпак
Дарма кричить йому: “Ото смішний дивак!,
В гіллі вмостившися якраз над головою.

Там сперечаються, і плетивом дрібним
Лукаві запити оплутують бідаху,
Що всесвіт розгадать хотів з одного маху.

Та що то! Виграшки! Та ж істина — як грім,
Що душу сповнює огнем святого жаху.
І  з н а т и  істину йому дано — не їм!

Максим Рильський

Ідеал особистості – відповідальна людина, спроможна вільно робити свій життєвий вибір. Не маючи свободи й відповідальності, особистість не може досягти розкриття свого потенціалу, не може бути самою собою (аутентичною). 

Абрахам Маслоу (1908-1970 pp.), американський психолог, засновник гуманістичної психології, створив у 40-і роки ХХ ст. свою теорію мотивацій, намагаючись пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів. У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, що для неї є важливішою або сильною.

  • Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня, органічні) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.
  • Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому  (пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію, позбавитися від страху та невдач).
  • Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки (бути прийнятим, бути любимим, любити).
  • Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні, досягнення успіху.
  • Потреби в самовираженнісамореалізації, самоактуалізації - потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості, познавальні (знати, вміти, розуміти, досліджувати), естетичні.

Спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби нижчого рівня, потім можуть думати про задоволення наступної за значимістю потреби. Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що їй не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.

Маслоу вважав, що психічні (фізіологічні) потреби середнього громадянина задовольняються на 85%, екзистенційні — на 70, соціальні — на 50, престижні — на 40, самовираження — на 10%. Статистика говорить, що тільки один-два відсотки людей прагне до вершини піраміди А. Маслоу. Також запевняв, що лікувати неврози слід, відштовхуючись від психічної норми, головною ознакою якої є прагнення людини до самовдосконалення. Психічні відхилення порушують процес самовдосконалення.


Клейтон Альдельфер  модифікував та дещо переробив ієрархію Маслоу (70-і роки ХХ ст.) Він виділив три основні групи потреб:

·         екзистенціальні (existence) — потреби у існуванні;

·         соціальні (relatedness) — потреби у зв'язках, направлених на підтримку контактів, визнання, самоствердження, підтримки, групової безпеки;

·         розвитку (growth) — потреби особистісного росту, які проявляються у прагненні людини до визнання та самоактуалізації.

Перші букви назв цих трьох груп потреб (в англійському варіанті) складають назву теорії — ERG-теорія. Як і Маслоу, Альдерфер розглядає потреби у рамках ієрархії, але припускає можливість переходу їх від одного рівня до іншого у різних напрямах за принципом «фрустрація-регресія». Процес просування вгору за рівнями потреб називається процесом задоволення потреб, а вниз — процесом фрустрації, тобто невдачею у прагненні задовольнити потребу. Таким чином, за неможливістю задовольнити потребу вищого рівня, людина повертається до нижчого та активізує свою діяльність там. Наявність двох напрямів у задоволені потреб створює допоміжну можливість для мотивації.

Мотиви зростання спонукають особистість до актуалізації свого потенціалу. Вони властиві небагатьом творчим людям. У процесі їх задоволення особистість збагачує свій життєвий досвід, розширює кругозір, і при цьому напруга зростає, а не спадає.

Зазвичай людина протягом життя задає собі такі питання в різній послідовності:


Але не кожен замислюється над усіма питаннями та усвідомлює їх сенс, не говорячи вже про пошук відповідей.  Це залежить від багатьох факторів (генетичних, соціальних, біологічних, психологічних, професійних тощо).

Одну з таких складових здатності вирішувати питання пояснює теорія диференціації особистісного «Я», як ступеню емоційного злиття/розділення з батьками, автономії та здатності брати на себе відповідальність. Визначення диференційності «Я» залежить від:

-         адаптивності до стресових ситуацій (впоратися з тривожністю),

-         наявності власних думок та переконань,

-         здатності приймати рішення та бути відповідальним за виконання й наслідки від їх виконання,

-         здатності встановлення чітких довготривалих цілей,

-         будови та гнучкості індивідуальних кордонів (вміння казати так/ні собі),

-         ступеню свободи від думок суспільства (сімейних, соціального оточення).

За цими критеріями виділяють 4 ступеня, кожен з яких має свої особливості:

  1. Низький ступінь диференціації (недиференційований) – домінують лише почуття, в житті шукають лише любов та схвалення, страх конфліктів (тільки б було добре, тому як захист – заперечення, вихід з системи з конфліктом), цілі дуже розпливчаті та неконкретні, орієнтування на пошук залежних відносин, залежність від батьків, життя як постійна боротьба та кризи, в кризу використовують сильний захист (напр., алкоголь).
  2. Початкові ознаки емоційної диференціації – життя орієнтоване на відносини, прив`язаність, немає шляху до власних досягнень, самооцінка залежить від оточення, мало спонтанності та творчості, скоріше слідує правилам та установам.
  3. Диференційовані особистості – здатні приймати свої рішення на основі власної думки, а не емоцій, мають побудовані кордони, дисципліновані, але поза полоном правил, здатні до встановлення/досягнення власних цілей, не залежні в патологічних відносинах, дозволяють собі та іншому проявляти самостійність.
  4. Дуже високий ступінь диференціації – можуть жити вільно як з кимось, так і на самоті.  

З усього вище зазначеного стають зрозумілими основні напрямки свободи та ідентифікації власної особистості. Але багато доводиться чути від людей, що вони ніби то мету мають і себе розуміють, але знаходяться в постійному пошуку та в більшості своїй не досягають основної мети протягом життя. Відбувається це закономірно, тому що людина для досягнення найвищих цілей повинна проходити всі рівні – від здатності розуміння думок, їх озвучення, відчуття того,про що говорить, до рівня безсвідомої компетенції.


Піраміда логічних рівней

Життєві процеси мають логічну послідовність, до кожного з рівнів якої можна поставити собі питання:

  1. Оточення – Я хочу, щоб він/вона (друг, чоловік, начальник) робив так.
  2. Дії -  Що роблю я, щоб він/вона це зробив?
  3. Здатність – На що я здатен, щоб він/вона це зробив? Що я можу зробити?
  4. Цінності – Що саме є значеним/важливим?
  5. Власна ідентичність, індивідуальність, особистісна цінність – Яка роль в мене? Ким себе відчуваю? В чому моя внутрішня підтримка?
  6. Духовний, глобальний рівень, «місії». 

Саме тому кожен має вибір шляху особистості та рівень зупинки при задоволенні її потреб. В більшості випадків сучасного існування думки, промови та дії людини відрізняються один від одного. Тому, перш за все, необхідно мати сміливість бути відвертим із самим собою та при необхідності звернутися за допомогою. Але основним критерієм успіху є щоденна робота над собою – самоудосконалення, навчання, пошук, реалізація тощо. Тільки так можливо ідентифікувати та розвивати свою особистість!



Останнi статтi

Ілля Карпов, бієць АТО
320 26 Березня 2018


Про віру
165 23 Січня 2018


Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи


Олександр Васильович Кулик
Заслужений лікар України, нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру

Категорії
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців