Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи
Бо нам призначено сею скалу розбить...

Бо нам призначено сею скалу розбить...

Нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру
7 Вересня 2017
46

Іван Франко
КАМЕНЯРІ

Я бачив дивний сон. Немов передо мною 
Безмірна, та пуста, і дика площина, 
І я,прикований ланцем залізним, стою 
Під височенною гранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили, 
І в оці кождого горить любові жар, 
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, 
І плечі кождого додолу ся схилили, 
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот, 
І голос сильний нам згори, як грім, гримить: 
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод 
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, 
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

І всі ми, як один, підняли вгору руки, 
І тисяч молотів о камінь загуло, 
І в тисячні боки розприскалися штуки 
Та відривки скали; ми з силою розпуки 
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, 
Так наші молоти гриміли раз у раз; 
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; 
Хоч не одного там калічили ті скали, 
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.

І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, 
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, 
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, 
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, 
Як наші кості тут під нею зогниють.

Та слави людської зовсім ми не бажали, 
Бо не герої ми і не богатирі. 
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли 
На себе пута. Ми рабами волі стали: 
На шляху поступу ми лиш каменярі.

І всі ми вірили, що своїми руками 
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, 
Що кров'ю власною і власними кістками 
Твердий змуруємо гостинець і за нами 
Прийде нове життя, добро нове у світ.

І знали ми, що там далеко десь у світі, 
Який ми кинули для праці, поту й пут, 
За нами сльози ллють мами, жінки і діти, 
Що други й недруги, гнівнії та сердиті, 
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.

Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, 
І серце рвалося, і груди жаль стискав; 
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, 
Ані прокляття нас не відтягли від діла, 
І молота ніхто із рук не випускав.

Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті 
Святою думкою, а молоти в руках. 
Нехай прокляті ми і світом позабуті! 
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі, 
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.



Останнi статтi

Ілля Карпов, бієць АТО
197 26 Березня 2018


Про віру
122 23 Січня 2018


Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи


Олександр Васильович Кулик
Нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру

Категорії
Теги
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців