Блог

Якби ти знав, як много важить слово,

Одно сердечне, теплеє слівце!

Глибокі рани серця як чудово

Вигоює – якби ти знав оце!

Ти, певно б, поуз болю і розпуки,

Заціпивши уста, безмовно не минав,

Ти сіяв би слова потіхи і принуки,

Мов теплий дощ на спраглі ниви й луки, -

Якби ти знав!..

І.Франко

Як відомо, психічна діяльність людини складається з трьох рівнів: підсвідомість, свідомість та надсвідомість (зверхсвідомість). Це є одним з найбільш складних явищ та понять психології, філософії, релігії. Наприклад, З. Фрейд в трьохрівневій структурі психіки (індивідуальне «Я») дав такі визначення, як:

• «Воно» - перший базальний рівень – безсвідоме;
• «Я» - другий, середній рівень;
• «Зверх-Я» - зверхсвідомість.

В свою чергу, У. Джеймсон розділив поняття «Я» на:

• «Я» матеріальне – тіло, одежа, моя власність;
• «Я» емпіричне – відносини в суспільстві;
• «Я» духовне – свідомість, здібності, характер;
• «Я» чисте – спілкування в ідеальному світі з Абсолютним Разумом.

Свідомість являє собою знання, що може бути переданим іншим, може стати здобутком двох членів суспільства. Тобто, «відомо ще з кимось». Усвідомлення, в свою чергу, є ознакою здобуття потенційної можливості навчити, передати свої знання іншому. Згідно сучасних даних, для усвідомлення зовнішнього стимулу необхідний зв`язок гностичних зон нової кори великого мозку з моторною ділянкою мови в лівій (у правшей) півкулі.

До підсвідомості відноситься все те, що колись було усвідомленим або може стати усвідомленим при належних умовах. Це, перш за все, - добре автоматизовані навички, що втратили усвідомленість, та виштовхані зі сфери свідомості конфлікти, суть яких стає відомою лише завдяки спеціальним зусиллям лікаря-психотерапевта.  Підсвідомість також охоплює глибоко засвоєні соціальні норми, мотиваційні конфлікти, функція регулювання яких переживається як «голос совісті», «поклик серця». До підсвідомості відносяться прояви інтуїції, не пов`язані з пробудженням нової інформації, а основані лише на використанні раніше накопиченого досвіду. Вона формується на основі імітації поведінки. Саме тому розділяють два типи безсвідомого: досвідомість (безумовні рефлекси, вроджені форми й мотиви поведінки) та підсвідоме (реакції, доведені до автоматизму). В процесі тривалої еволюції підсвідомість виникла як засіб захисту свідомості від зайвої роботи та надмірного навантаження. Маються на увазі рухові навики піаніста, спортсмена, наприклад, які з успіхом можуть реалізовуватися без включення свідомості. Під час надважкого мотиваційного конфлікту для людини підсвідомість звільняє свідомість від психологічного перевантаження (консерватизм підсвідомості).    

Діяльність зверхсвідомості (творчої інтуїції) проявляється у вигляді первісних етапів творчості, які не контролюються свідомістю та волею. Неусвідомленість таких етапів являє собою захист гіпотез, що народжуються, від консерватизму свідомості, надмірного тиску накопичено раніше досвіду. Тільки згодом свідомість вже відбирає необхідну гіпотезу шляхом їх логічного аналізу. Сверхсвідомістю (К. С. Станіславський) називають процеси творчості, інтуїтивного пошуку. Вона використовує сліди пам`яті та отримує висновки без залучення свідомості, уникаючи тим самим її прихильність, досвіду необхідності оформлювати думки в слова. Свідомість лише оцінює отриманий результат, але не процес роботи надсвідомості.

В області психофізіології творчості ми зустрічаємося з однією із тих заборон природи, подолання якої було би порушенням законів цієї природи, подібно швидкості світла у вакуумі, закону збереження енергії та принципу додатковості. Саме тому, усі спроби формалізації та кібернізації творчості нагадують спроби створити вічний двигун.

Оскільки зверхсвідомість живиться матеріалом, накопиченим свідомістю та частково фіксованим у підсвідомості, воно в принципі не може породити гіпотезу зовсім «вільну» від цього досвіду. Геній нерідко опереджає свій час, але дистанція цього явища історично обмежена. Але реалізація діяльності надсвідомості окремих особистостей, в якій зароджуються наукові та технічні відкриття, нові етичні норми та задуми художніх витворів, змінює суспільство.

Так вища нервова діяльність людини, ядром якої є його вітальні («біологічні»), соціальні та ідеальні (творчо-пізнавальні) потреби, стає, за думкою В.І. Вернадського, великою планетарною та космічною силою серед інших природніх сил.

Саме тому основним напрямком нашої роботи є поєднання психічної діяльності, нейробіологічних та нейрофізіологічних процесів людини. Шляхом індивідуального пошуку точок можливого прикладання до психоемоційних реакцій стає можливим вплив на кожну ланку складного ланцюга взаємозв`язку обміну інформації в тілі. Це в подальшому дозволить проводити корекцію патологічних процесів, попереджати соматизацію та формувати гармонійну цілісність індивідуума.   
Nodus

Деякі джерела та посилання:

1. galactic.org.ua
2. studopedia.org
3. Зб. "Бессознательное", Т IV, Конференція в Тбілісі