Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи
Залежність. Звідки та для чого?

Залежність. Звідки та для чого?

Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи
7 Вересня 2017
159

“Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив”.

Але для мене — у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.

Олена Теліга

Залежність являє собою набуту гостру потребу здійснювати якісь дії або вживати якісь речовини.

«Якщо ми почнемо з біологічної точки зору розглядати душевне життя, то «потяг» сприймається нами поняттям, що знаходиться на межі між душевним та фізичним, є психічним представником подразнень, що бере початок всередині тіла та проникає в душу, стає своєрідним визначним фактором роботи, яку необхідно виконати психіці завдяки її зв`язку з фізичним» (Зігмунд Фрейд).

Деякі поведінкові розлади людини класифікуються Американською психологічною асоціацією, як розлади імпульсного управління і, отже, не як «залежність», а як стан особи, який при не вчасному його унормуванні, тоді вже призводить до проявів «залежності». До них можна віднести, наприклад: клептоманію, проблему азартних ігор, піроманію і тріхотілломанію, які можуть бути пов'язані з розладами настрою, впливом алкоголю і наслідком вживання психоактивних речовин, а також тривожні (передчуттєвих хвилювань) розлади (особливо обсесивно-компульсивний), трудоголізм, потяг до фізичних навантажень, шопінг, сексуальні поведінкові розлади, емоційна залежність від партнера тощо.

Такі прояви в поведінці спричиняють симптоматику - провину, сором, страх, відчуття безвиході, невдачі, відмову, тривогу або приниження, які пов'язані, крім інших медичних станів, навіть депресію.

 «Залежність» також отримала й своє вузьке визначення, як «неконтрольований, компульсивний стан пацієнта», якщо від того немає ніякої шкоди йому самому, та не завдається його діями ніякої шкоди для навколишніх, а потім клінічними методами можна вилікувати такий стан людини. На практиці ці два види «залежності» не завжди легко відрізнити, адже «залежні» пацієнти водночас володіють фізичними та психологічними компонентами цього стану. Існує також менш відома медична ситуація, яка ще називається «псевдо-залежність», коли пацієнт буде проявляти симптоми «залежності», особливо своєю поведінкою нагадуючи про «психологічну залежність», але цю симптоматику вони проявляли внаслідок справжньої болі або інших симптомів, які сталися внаслідок лікування чи загального стану пацієнта. На відміну від справжньої «психологічної залежності», така поведінка людини, як правило, припиняється, коли проводиться адекватніше лікування.

Існують ще й досі великі суперечки навколо визначення «залежності» з боку представників медичного та наукового світу — «залежність» як захворювання людини чи «залежність» як прояв поведінки людини.

Фізична залежність від речовин визначається за появи характерних симптомів, коли речовину раптово припинено (перестали вживати).

Психологічна залежність корелюється з розумовим станом людини, і відбувається внаслідок психологічних абстинентних синдромів (наприклад, потяг,дратівливість, безсоння, депресія, анорексія і тощо).

«Залежність», в теорії, може бути отримана від будь-якої винагороди поведінки, і, як вважають, буде в значній мірі пов'язана з системою дофамінергічних впливів в мозковій системі людини (як у випадку з кокаїном і амфетамінами).

Науковому світу вже відомо що стає основною причиною виникнення залежності, як фізичної, так і психологічної.

У 1954 році канадські вчені Джеймс Олдс та Пітер Мілнер  провели експеримент.   Стимулюючи префронтальну кору головного мозку, вони стимулювали виділення гормону дофаміну, який впливаючи на людський мозок, створював ось це бажання натискати знову і знову, так ніби наступне натискання зробить їх щасливими. Звідси випливає причина залежностей у людини. Починає виділятись дофамін, як нагорода за те, що людині знову стало добре, і проблема нібито вирішена. Проблема тут полягає в тому, що наш мозок здатний мислити лише в короткострокових категоріях, йому потрібно вирішити мільйон проблем зараз, щоб організм добре функціонував, тому мозок не хоче керуватись довгостроковими перспективами. Таким чином, людина потрапляє у пастку власного мозку.

Схожу ситуацію можна описати і з будь-якими видами залежностей: алкоголем, інтернетом, азартом, тютюнопалінням. Всюди є одна особливість – людині здається що наступна доза зробить її щасливою… Таким чином дофамін грає з нами в злі жарти, роблячи нас залежними від тих чи інших речей. Однак дофамін може бути нашим ворогом, а може бути нашим союзником, все залежить від Вас. 

Маючи в собі залежність кожна людина знаходиться під впливом потягу. Як казав З. Фрейд, що стосується потягу, то він ніколи не викликає дії одноразового поштовху, а завжди – постійно діючої сили. В зв`язку з тим, що він діє не поза організму, а всередині нього, на потяг неможливо відповісти ніякою втечею. На погляд автора, подразник потягу необхідно назвати «потребою», а те, що цю потребу задовольняє, відповідно, «задоволенням». Його можна досягти лише шляхом адекватної зміни джерела внутрішнього подразника.

При тривалій відсутності можливості задовольнити потреби, людина, яка має залежність, окрім депресивного, тривожного, може досягти в подальшому й невротичного стану. Шлях подальшого розвитку подій визначають багато факторів: диференціація особистості, генетика, соціальне значення, анамнез життя, сила та тривалість стресових факторів, рівень особистісного опору тощо. Визначення неврозу (за Поліщуком Й. А.) як функціонального стану мозку підкреслює не тільки ту обставину, що в центральній нервовій системі немає органічних (морфологічних) змін, але головним чином і те, що причина, яка обумовила захворювання, - психогенна і пов`язана з надмірним, непосильним для даної нервової системи навантаженням. Отже, невроз виникає тоді, коли умови життя ставлять перед людиною важкі, непосильні для її нервової системи завдання, як у випадку залежності.

«Схильність до залежності, як і багато інших неврозів, починає формуватися в ранньому дитинстві. Причина – невпевнені в собі, нестабільні, тривожні батьки. Це батьки, які не дають дитині відчути їх підтримку, любов та власну значимість. Сьогодні стало модним говорити про емоційне насильство у відношеннях та так званих «перверзних нарцисів», які вишукують собі жертв та втягують їх у залежні відносини. Звинувачувати у виникненні залежності прийнято нарцисів. Але психічно здорова людина швидко розкусить усі виверти, усі маніпуляції та втече від такого партнера» (М. Лабковський).

На даному еволюційному етапі людства залежність досягає нові простори психіки. Впливаючи на лабільну під дією стресів сьогодення, прискореного темпу життя, штучного простору та харчування нервову систему, подразники ззовні все більше та різноманітніше можуть впливати на внутрішні процеси. Особливо, коли процес виникнення залежності є вигідним та керованим кимось. Сучасні інтернет-технології починають витісняти вже століттями сформовані форми впливу на психіку людини. Все частішими стають явища «контрольованих психозів», «дистанційної тривожності», «програмованої життєдіяльності» цілих прошарків світового суспільства. Соціум має все більший вплив на поведінкові реакції людини, яка стала залежною навіть від кількості «лайків» в інтернет мережі.

Серед складності та багатогранності подій в житті сучасної людини вона все ж таки залишається людиною з тією нервовою системою, що закладена природою. За описом Фрейда нервова система являє собою апарат, основною функцією якого є усування подразника, що доходить до нього, по можливості зменшувати їх до найнижчого рівня. Але сучасні подразники пред`являють нервовій системі значно більш високі вимоги, підштовхуючи її до складних послідовних видів діяльності, які змінюють оточуючий світ до такого ступеню, що стає реальним задовільними внутрішні подразники. Однак вони, головним чином, роблять усе можливе, щоб нервова система відмовилася від своєї головної мети – усунення будь-яких подразників, так як безумовно підтримують їх безперервний приплив.

Тому, саме здоровий потяг стає одним з основних двигунів розвитку та еволюції людини, який сумів підняти нервову систему, що відрізняється такою нескінченою працездатністю, до сучасної висоти розвитку. Головним аспектом питання «залежності» є супутній та кінцевий вплив на психічну й фізичну складові кожної людини. Ми самі обираємо шлях деградації чи еволюції щодня. Людина особисто визначає пріоритети та напрямки подальшого розвитку, тому й сама «залишає при собі вигідні на даному етапі життя залежності». Вибір за Вами…

Nodus

Деякі джерела та посилання:

  1. Поліщук Й. А. «Вибрані праці»
  2. Зігмунд Фрейд «Доля потягів»
  3. М. Лабковський «Як подолати емоційну залежність»



Останнi статтi

Ілля Карпов, бієць АТО
320 26 Березня 2018


Про віру
165 23 Січня 2018


Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи


Олександр Васильович Кулик
Заслужений лікар України, нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру

Категорії
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців