Будь - яке мистецтво є наслідуванням природи

Ілля Карпов, бієць АТО

Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи
26 Березня 2018
197

1. Життя до…

Я жив своєю мрією побудувати життя з достатком та досягав своєї мети, як й багато хто, навчаючись, працюючи, піклуючись про близьких мені людей, переживаючи та долаючи різні труднощі на шляху, що є в багатьох в нашій країні.

Вивчився, працював, любив, взагалі - жив…

В 2014 році, коли почалася війна, я знаходився на Майдані та пішов добровольцем до Національної гвардії України, так як  дитинства вважав боргом захищати свою землю.

2. Війна.

Війна – страшне слово, але саме там я побачив справжню підтримку зовсім незнайомих мені людей, цю людську силу, яка дає зрозуміти, що ти тут для благих справ, що ти вчинив вірно, ризикуючи життям, що люди там – на мирній території – потребують на тебе, що діти не будуть бачити цього страшного та болісного дійства, яким є сама війна…

3. Усвідомлення.

Коли я почав приходити до тями, то нічого не пам`ятав, окрім того, що десь йдуть бойові дії, що постраждав там. Я не впізнавав рідних на початку. Пізніше, коли стало легше, постійно перепитував про своїх побратимів. Здавалося, що я просто захворів і скоро випишуть, все буде як раніше. Через деякий час, через лікарів та, напевно, біль, який я відчував, почав розуміти, що отримані травми змінять моє життя…

4. Шлях до Нодусу.

Я перебував в комі порядком 10 днів, був прооперований, пролежав в реанімаціях трьох різних лікарень в різніх містах. Лікарі давали рекомендації, що тільки лікування в Ізраїлі мене врятує…Завдяки волонтерам я потрапив на огляд до Олександра Васильовича Кулика в Нодус.

5. Реабілітація та мотивація.

Заняття з реабілітації давалися дуже складно. Я зовсім не ходив, пересувався спочатку лежачи на каталці, пізніше – в інвалідному возику. Я дуже часто відчував сильний біль. Моя поведінка через тяжку черепно-мозкову травму була дуже поганою. Я нібито народився заново: капризи, грубість, неадекватну поведінку терпіли всі (за 3 місяці змінилося 7 доглядальниць бо не витримували). Занять було дуже багато щодня, вони сильно вимотували, але всередині я розумів, що повинен ходити, що все налагодиться з моїм здоров`ям та ноги будуть слухатися. Я знаходив мотивацію, в першу чергу, в тому, що вижив, та мені допомагало  багато людей: родичі, волонтери, лікарі, персонал Нодусу, що все це не дарма і я не можу підвести їх. В мене вірили!

6.  Послання іншим.

Хочу побажати людям з проблемою втрати здоров`я, в першу чергу, не здаватися, не падати духом, та завжди пам`ятати, що все залежить від нас самих, яке рішення приймемо для себе всередині. Також, не забувати, що ми потрібні іншим і в майбутньому все налагодиться, тяжкою працею з болем, яким би він не був. Ми зобов`язані всім, в тому числі і собі, показувати приклад мужності та терпіння для досягнення мети бути здоровим. Тому що здоров`я є нашим майбутнім!



Останнi статтi

Ілля Карпов, бієць АТО
197 26 Березня 2018


Про віру
122 23 Січня 2018


Блогери

Олена Федорівна Майданник
Психоневролог (психіатр), кандидат медичних наук, заступник головного лікаря з лікувальної справи


Олександр Васильович Кулик
Нейрохірург вищої категорії, лікар функціональної діагностики, кандидат медичних наук, директор центру

Категорії
Теги
Донині в Нодусі діє Благодійний проект реабілітаційного лікування поранених в зоні АТО військовослужбовців та добровольців